Історія Регістру судноплавства України

Регістр судноплавства України це національне класифікаційне товариство, яке здійснює технічний нагляд у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства й здійснює:

класифікацію морських суден, суден внутрішнього плавання, малих суден та водних мотоциклів;
здійснює в установленому законодавством порядку технічний нагляд за морськими суднами, суднами внутрішнього плавання, малими суднами та водними мотоциклами;
визначення районів та умов плавання суден;
ведення обліку суден, щодо яких здійснюється технічний нагляд, ведення Регістрової книги суден;
технічний нагляд за причальними спорудами, операційними акваторіями причальних споруд, іншими гідротехнічними спорудами внутрішніх водних шляхів та морських портів, за промірними роботами на морських і внутрішніх водних шляхах, в акваторіях морських портів;
в установленому законодавством порядку сертифікацію суден, судноплавних компаній, берегових об’єктів морського і внутрішнього водного транспорту;
проведення погодження проектів документів із суднобудування, судноремонту та технічної експлуатації суден;
видання інструкцій та інформаційних матеріалів з питань технічної експлуатації суден, берегових об’єктів морського і внутрішнього водного транспорту.

Завдання та функції Регістру судноплавства України визначаються Положенням про Регістр судноплавства України, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 №814.

Початком діяльності повноважних органів технічного нагляду та класифікації в Україні вважається 1931 рік. Ці органи неодноразово змінювали організаційну структуру та підпорядкованість. Після проголошення незалежності України у 1991 році класифікаційну діяльність в Україні здійснював Держфлотнагляд України.

Набуття незалежності висунуло перед морськими фахівцями низку проблем, які раніше, здавалося, вирішувалися самі собою. Зміна системи планування, агентування, технічної експлуатації флоту, створення сучасної нормативної документації, реєстрації суден під прапором України та нагляд за їх технічним станом — ось лише невеликий перелік завдань, який стояв перед керівництвом морської галузі молодої держави і потребував першочергового вирішення.

Майборода М.В.
Начальник Дніпровської інспекції Регістра
1959-1981 рр.

Суть ідеї полягала в наступному: залишивши конвенційний та класифікаційний нагляд за суднами під прапором України за провідними класифікаційними товариствами пропонувалося створити класифікаційне товариство, яке, за результатами їх нагляду, від імені Уряду України контролювало б його достовірність.

Співробітники Дніпровської інспекції Регістра після наради інспекторського складу.
Лютий, 1982 року

В 1998 році Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 814 від 08.06.1998 р. “Про удосконалення технічного, класифікаційного i судноплавного нагляду на морському i річковому транспорті” якою було створено єдине морське та річкове національне класифікаційне товариство Регістр судноплавства України (Регістр України, РУ), що дало міцну базу для становлення Регістра та подальшого його зростання та розвитку.

Платонов В.О.
Генеральний директор Регістра судноплавства України (1998-2001рр.)
директор Дніпровської інспекції Регістра (1981-1991 рр.)
начальник Держфлотнагляду України (1991-1995рр.)

У Положенні про Регістр судноплавства України, одними з головних були поставлені такі завдання:

класифікація морських та річкових суден;
розробка та затвердження Правил та технічних вимог щодо забезпечення виконання умов безпеки плавання суден, охорони життя та здоров’я пасажирів та суднових екіпажів, збереження вантажів, що перевозяться, екологічної безпеки суден;
технічний нагляд за виконанням Правил та технічних вимог підприємствами, організаціями та особами, що проектують, ведуть будівництво та роботи з переобладнання, модернізації, ремонту, експлуатації суден, суднових механізмів, пристроїв та обладнання, а також з виготовлення матеріалів та виробів для суден з виконанням функцій погодження проектно-технічної документації для цього та погодження проектів стандартів, керівних документів, технічних умов та інших нормативних документів щодо суднобудування, судноремонту та технічної експлуатації флоту.

Охріменко О.С.
Перший заступник генерального директора РУ (1998-2005 рр.)
начальник Держфлотнагляду України (1995-1997 рр.)